Пісня "Небо триматиму і навіть не знатимеш бо люблю" українського гурту АНТИТІЛА відображає глибокі почуття та емоції, що виникають у відносинах між двома людьми. Від самого початку лірика піднімає тему створення, любові та її всепроникної сили, що здатна проникати через темряву пустоти, освітлюючи душі та створюючи нові світи. Любов тут виступає як основний заповіт людства, заклик до безкорисливої та вічної прив'язаності.
Використання образу неба, яке герой пісні триматиме для своєї коханої, символізує безмежність і величезну глибину його почуттів, готовність робити неможливе заради коханої особи, навіть якщо вона ніколи не дізнається про це. Це виражає ідею безумовної любові, коли важливо саме відчуття та дія, а не визнання або нагорода.
Автори також торкаються складнощів у стосунках, зображуючи моменти, коли здається, що між партнерами з'являється дистанція, і вони стають "разом, але alone". Це підкреслює універсальну проблему сучасних відносин, де фізична близькість не завжди означає емоційну згуртованість.
В цілому, пісня є гімном справжньої, жертовної любові, яка існує незалежно від обставин, перешкод та взаємного визнання. Через метафори, символізм та емоційне навантаження лірика гурту "АНТИТІЛА" закликає слухачів цінувати глибину почуттів та здатність любити безкорисливо та безмежно.