Ця пісня Макса Барських є ліричним висловлюванням про переосмислення та відновлення після труднощів. Вона розпочинається з образу нестримної течії, символізуючи життєві зміни та переміщення в новий етап існування, де немає місця для марних сліз і зайвих прикрас. Це вказує на прагнення до справжності та значущих життєвих моментів.
Автор пісні звертається до неба з питанням про те, як знайти себе, підкреслюючи внутрішню боротьбу та пошук особистісного ідентитету в контексті змін. Цей куплет відображає загальнолюдський пошук сенсу та прагнення до самопізнання.
Основне послання пісні зводиться до оптимістичної ідеї, що незалежно від болю та труднощів, все це має тимчасовий характер. "Це не назавжди, все загоїться" – ці слова слугують нагадуванням про тимчасовість будь-яких випробувань та важливість збереження віри в себе навіть у найважчі часи. Повторення "все не назавжди" слугує як мантра, що допомагає пережити та подолати життєві негаразди, зберігаючи оптимізм та віру в краще майбутнє. Пісня закликає до самоприйняття, розділення любові замість образ, та слухання голосу серця, підкреслюючи важливість внутрішньої гармонії та емоційної щирості.