Пісня "До гадалки не ходи" виконавця SKOF відкриває перед слухачем рефлексію артиста на тему критики, заздрості, і впливу медіа. Центральною є думка про неминучість непорозумінь між публікою і тими, хто опинився під громадським прицілом. Артист зазначає, як легко люди, що перебувають в зоні комфорту, можуть стати жертвами чиїхось передбачень та неконструктивної критики.
Твір також торкається військового контексту, в якому реальні виклики і небезпеки, що стоять перед кожним на фронті, контрастують із поверхневими судженнями та скандалами в соціальних мережах. СКОФ розмірковує про роль медіа, що часом спотворює інформацію, створюючи неправдивий образ реальності.
Крім того, пісня звертається до теми взаємопідтримки та єдності, зокрема, через згадку про зв'язок між артистом і військовими, які цінують його творчість. Така підтримка виступає контрастом до негативу, який виливається на нього в інтернеті.
У фіналі пісні акцентується на ідеї самовираження та важливості створення власного шляху в мистецтві, незважаючи на зовнішню критику та неприйняття. Ця думка виливається в заклик до критиків: замість того, щоб безпідставно засуджувати, краще спробувати самому створити щось цінне і значуще. Таким чином, пісня стає вираженням власного досвіду артиста, його відповіддю на критику та роздумами про сучасне суспільство і роль мистецтва в ньому.