У пісні "Замітає твої сліди замість спогадів" Ірина Білик звертається до теми втрати та розставання, використовуючи зиму та сніг як метафори, щоб виразити свої емоції та переживання. Сніг, що жорстоко замітає сліди, символізує неможливість повернення до минулого та втрачених моментів спільного життя. Білий дим сніжинок і сніг, що тане і стає водою, акцентують на почутті самотності та відсутності.
Особливо емоційно в пісні звучить роздум про неможливість зустрічі та прощання, де останній крок вже не потрібен, а далечінь і час не лікують. Не любов до місяця лютого як символу розлуки, бо саме в цей час вона втратила кохану людину, підкреслює глибину болю та втрати.
В останніх рядках пісні виринає мотив звільнення та прийняття втрати. Прохання іти, якщо в цьому є бажання, але не повертатися, і лишити лише "поцілунок холодний" як спогад, символізує складний процес відпускання і самоідентифікації після розставання. Пісня відображає перехід від болю до прийняття, де зима у серці стає не лише символом холоду та самотності, але й нового етапу самопізнання та зростання.