У цій пісні виконавець Domiy розкриває тему глибокої ностальгії та пошуку себе через спогади та втрачені відчуття. Автор звертається до образу моря квітів, як символу краси та любові, що були втрачені або забуті з часом. Повторення запитання "Куди поніс вітер?" може символізувати зміни, що відбуваються в житті, та неможливість повернення до минулого.
Пісня висловлює тугу за втраченим відчуттям любові, підкреслюючи, що автор вже "забула як то любити". Це вказує на внутрішню порожнечу та потребу знову відчути глибокі емоції, які колись наповнювали її життя. Запрошення "Нагадай" є закликом до спогадів або до когось, хто може допомогти відновити ці відчуття.
Останні рядки пісні зосереджені на особистісному пошуку та знаходженні втраченого з'єднання із самим собою, зі своєю сутністю. "Як же я давно шукала Те, що десь в мені блукало" говорить про внутрішній пошук, про зусилля знайти те, що здається втраченим, але насправді завжди було частиною її. Посилання на "рідні руки, замість муки" та "рідне слово, замість чужого" підкреслюють прагнення до щирості, близькості та зрозуміння у відносинах, відкидаючи біль та відчуженість, що вони могли викликати в минулому. Заключні рядки мають в собі надію на майбутнє, де відносини з іншими будуть позбавлені розлуки та повні взаєморозуміння та любові.