У цій пісні виконавиця говорить про глибокі та сильні почуття, які вона відчуває до свого коханого. Лірична героїня зізнається, що вона повністю занурена в ці почуття, до такої міри, що відчуває себе обеззброєною перед об'єктом своєї любові. Вона готова розчинитися в його світі, ставши частиною його життя.
У другому куплеті розкривається тема суперечливості почуттів - плач у серці при зовнішній усмішці, бажання бути разом із коханою людиною, зливатися з ним в одне ціле, незважаючи на всі зовнішні обставини та емоційні бурі. Пісня відображає боротьбу між зовнішнім спокоєм і внутрішнім хаосом, який викликають глибокі почуття.
Ключовим елементом пісні є питання, на які не існує відповідей: чому сльози не відчувають дощ, чому людина може сміятися, коли насправді їй сумно. Ці рядки символізують внутрішній конфлікт та прагнення до зрозуміння та прийняття своїх справжніх почуттів. Виконавиця звертається до свого коханого з проханням про пробачення та готовність прощати, що свідчить про важливість відносин та готовність до компромісів заради спільного щастя. Ця пісня - вираз глибокої емоційної зв'язаності між двома людьми, яка перевищує будь-які перешкоди.