Vovazilvova, MorphomЯ Не На Війні Але Війна В Мені І Не Прокинутись Ніяк Бо Ми Не Увісні

Ця пісня занурює слухача у внутрішній світ людини, яка, хоч і не бере прямої участі у воєнних діях, відчуває глибокий біль і неспокій, спричинений війною. Ліричний герой висловлює своє занепокоєння через образи вогню, що палає не лише на небі уві сні, але й у його власній душі. Війна, хоча й не оголошена в їх повсякденному житті, стає неодмінною частиною їхнього існування, примушуючи переосмислити багато звичних речей.

У другій частині пісні піднімається тема національної ідентичності та мови. Вибухи та смерті, які "розбудили" людей, стали каталізатором змін у сприйнятті власної культури та мови. Автор зазначає, що спільнота, яка колись мирно сприймала білінгвізм, тепер переосмислює цінність і значення своєї рідної мови. Війна пробуджує глибокі національні почуття, змушуючи багатьох переходити на використання української мови, тоді як інші все ще борються з цим вибором, ведучи внутрішню боротьбу.

Загалом, пісня стає відображенням того, як війна впливає не лише на фізичний стан країни, але й на душевний стан її мешканців, змінюючи їхні цінності, переконання та самоідентифікацію. Вона нагадує про те, що війна залишає відбиток не лише на землі, але й у серцях людей, пробуджуючи нові почуття, роздуми та надії на краще майбутнє.